Skip to main content

Автор: writer

Користь та шкода солі

Сіль – це невід`ємна частина практично будь-якої страви. Щодня кожна людина використовує сіль у харчуванні. Проте слід робити це збалансовано,  знаючи про користь та шкоду солі для організму. Суперечки з цього приводу  не вщухають.

        Користь солі  Сіль переважно складається з 93-99% хлористого натрію. Це один із найголовніших елементів, який приймає участь у всіх біохімічних процесах організму, причому на рівні клітин. Унікальна спеція підсилює смак їжі, допомагає передавати нервові імпульси, підтримує тонус м`язів.  І саме головне – натрій приймає участь у підтриманні водно-сольового та кислотно-лужного балансу організму та виробленні шлункового соку. Якщо натрію недостатньо, то  людина втрачає воду, і може виникнути такий стан, як гіпонатріємія (концентрація натрію в плазмі знижується до рівня менше ніж 135 ммоль/л).  Вона призводить до серйозних порушень з боку серцевого ритму, зниження артеріального тиску, у важких випадках –  до  сплутаної свідомості, судом та непритомності. Сіль може містити в невеликих кількостях кальцій, калій, залізо, цинк та йод. Тому це частково компенсує потребу організму в них. Є гарним консервантом, так як пригнічує ріст бактерій у  харчових продуктах. Тому відмовлятись повністю від солі не варто.

        Шкода солі   При перевищенні рекомендованої денної норми вживання солі (більше 5 грам) натрій накопичується в тканинах, формуються набряки, підвищується артеріальний тиск. Це супроводжується спазмом судин, загальмуванням  обмінних процесів в організмі, кисневим голодуванням.  Виникає ризик розвитку інсультів та  інфарктів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) давно б҆`є на сполох: у світі зростає кількість інсультів та інфарктів. Їх головна передумова – гіпертонія, а одна з провідних причин останньої – зловживання сіллю.

Надлишок натрію  може сприяти розвитку таких хвороб, як ожиріння, остеопороз, катаракта, глаукома, атеросклероз судин, рак шлунку тощо.

Відвикати від солі треба повільно, замінивши її іншими спеціями – сушений часник, чебрець, петрушка, базилік, кінза, сок лимону чи лайма можуть бути  гідною заміною солі. Але найкращою альтернативою є морська капуста,  яка містить безліч поживних речовин.

Ще раз  наголошуємо, уникнути або полегшити перебіг ряду захворювань можна простим обмеженням  –  ВООЗ рекомендує вживати  не більше 5 грамів (1 чайна ложка) солі  на добу (з урахуванням солі, яка міститься у всіх спожитих продуктах харчування).

6 березня 2024 року – Всесвітній день боротьби з глаукомою

Всесвітній день боротьби з глаукомою проводиться 6 березня 2024 року за ініціативою Всесвітньої асоціації товариств по боротьбі з глаукомою і Всесвітньої асоціації пацієнтів, які страждають на глаукому. Метою цього Дня є інформування населення про важливість своєчасної діагностики та лікування глаукоми для попередження розвитку сліпоти.

Тема цього року «Об’єднаємося заради миру, вільного від глаукоми», спрямована на об’єднання спільнот у всьому світі для боротьби зі сліпотою, спричиненою глаукомою.

Глаукома досить поширене захворювання, яке може виникнути в будь-якому віці. Так, частота вродженої глаукоми складає 1 випадок на 10-20 тисяч новонароджених, у віці 40-45 років первинна глаукома спостерігається приблизно у 0,1% населення. У віковій групі 50-60 років глаукома охоплює 1,5%, у осіб старше 75 років – більше 3%. Згідно з даними ВООЗ, загальна кількість хворих, які страждають на глаукому, становить понад 100 млн. людей і в найближчі десятиліття збільшиться ще на 10 млн.

У м. Харкові в 2023 році на диспансерному обліку знаходилося 4913 людини, в 2022 році – 4604, захворювання вперше виявлено у 885 людей, в 2022- 537.

Глаукома – це хронічне захворювання ока, що характеризуються підвищенням внутрішньоочного тиску та ураженням зорового нерва. Глаукому іноді називають «тихим крадієм зору», так як, в більшості випадків тривалий час протікаючи безсимптомно, поступово призводить до прогресуючої втрати зору, аж до сліпоти. Сліпота, що спричинена глаукомою, носить незворотній характер, так як гине зоровий нерв. В цьому випадку повернути зір неможливо!

Серед факторів підвищеного ризику виникнення захворювання найбільше значення мають: вік (старше 40 років), спадковість і сімейний анамнез, наявність супутньої судинної (атеросклероз, гіпертонічна хвороба) та ендокринної (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози) патології, травми ока, наявність в анамнезі життя перенесених в минулому хірургічних втручань. Паління, хронічний стрес також можуть сприяти розвитку глаукоми.

Щоб вчасно розпізнати глаукому важливо знати її симптоми. Перші ознаки, при появі яких необхідно терміново звертатися до лікаря такі:

  • затуманення зору, поява “сітки” перед очима;
  • наявність “веселкових кіл” при погляді на джерело світла;
  • відчуття дискомфорту в оці, відчуття важкості і тиску;
  • незначна різь в оці;
  • почуття зволоження ока;
  • погіршення здатності бачити в сутінках;
  • незначні болі навколо очей.

Для діагностики глаукоми необхідно перевірити гостроту зору, поля зору, стан зорового нерва (офтальмоскопією і комп’ютерними методами), виміряти внутрішньоочний тиск. Нормальні цифри внутрішньоочного тиску індивідуальні, але в середньому вони коливаються в межах 16-25 мм ртутного стовпа при вимірюванні тонометром Маклакова.

Лікування глаукоми спрямовано на нормалізіцію внутрішньоочного тиску, поліпшення кровопостачання в сітківці і зоровому нерві та на нейропротекцію. Існує три основних метода лікування: медикаментозний, хірургічний і лазерний. Терапія, що розпочата на початкових стадіях, дозволяє уповільнити прогресування глаукоми та зберегти зір, тому велике значення має раннє виявлення захворювання.

Профілактичні заходи при глаукомі розраховані як на людей, які мають фактори ризику розвитку цього захворювання, так на пацієнтів, у яких вже почався процес, і які проходять лікування. Дотримання профілактичних заходів дає можливість максимально відтермінувати серйозні наслідки, які глаукома може завдати здоров’ю і якості життя:

– Слід обмежити як фізичні навантаження, так і психоемоційні. Робоча діяльність повинна відповідати стану здоров’я. Не можна працювати або займатися будь-якою  діяльністю, яка вимагає тривалого перебування з нахиленою вперед головою.

– Голову при роботі за комп’ютером або перегляді телевізора потрібно тримати рівно! Закидання голови шкідливі, як і нахили вперед. Дуже важливо, щоб кімната була добре освітлена. Зведіть до мінімуму перебування в темних (кінотеатр) і затемнених приміщеннях (перегляд телевізора), так як при цьому розширюється зіниця і може підвищуватися внутрішньоочний тиск. Обов’язкові 15-ти хвилинні перерви при зоровій роботі протягом кожної години!

– Харчуйтеся повноцінно і раціонально. Регулярно включайте в свій раціон продукти, багаті антиоксидантами і цинком. Вітамін А захищає сітківку і покращує кольоровий і нічний зір, а жирні кислоти Омега-3 зменшують ризик розвитку синдрому «сухого ока» і запальних захворювань очей. Вживайте овочеві страви, рибу, фрукти, обмежте тваринні жири і цукор, міцний чай і каву.

– Ведіть здоровий спосіб життя. Слід дотримуватися нормального режиму праці та відпочинку. Сон повинен бути не менше 8 годин на добу. Відмовтеся від паління, яке негативно позначається на кровопостачанні і транспортуванні кисню та інших необхідних корисних речовин до всіх структур очей.

– При глаукомі необхідно перебувати на диспансерному обліку у офмальмолога, регулярно контролювати внутрішньоочний тиск, не рідше ніж 1 раз в 6-12 місяців, артеріальний тиск і рівень холестерину в крові.

Кваліфікована медична допомога хворим на глаукому або з підозрою на дане захворювання надається в КНП «Міська клінічна лікарня №14 ім. Л.Л.Гіршмана» Харківської міської ради, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Гончара, 5 також в «Глаукомному кабінеті» поліклінічного відділення цієї установи.

Обережно: Сказ!

ОБЕРЕЖНО: СКАЗ!

Сказ – це гостре природно-вогнищеве захворювання вірусної природи, що виникає в результаті укусу зараженої тварини, що характеризується важким ураженням нервової системи і закінчується летально. На сказ хворіють практично всі види наземних ссавців, в першу чергу – м’ясоїдні тварини (родини собачі, котячі, єнотові тощо). Можуть також хворіти дикі та домашні птахи, гризуни, кажани.

Джерелом сказу є дика або домашня тварина, яка зазнала нападу хворої тварини.

Зараження на сказ людини можливе при укусі хворої тварини або при попаданні слини хворої тварини на пошкоджені ділянки шкіри (подряпини, садни).

Небезпека тварин, хворих на сказ, полягає в тому, що вони стають заразними за 1-2 тижні до появи перших симптомів сказу.

В м. Харкові кількість укусів тваринами в минулому році збільшилась на 60%, при цьому абсолютна більшість випадків – укуси тваринами, які мають господарів.

Характерні ознаки хвороби у тварин:

  1. Неадекватна поведінка.Домашні тварини стають надмірно ласкавими, полохливими або сонливими. Не реагують на команди господаря, не відгукуються на прізвисько. Дикі тварини втрачають почуття обережності, підходять до інших тварин та людей;
  2. Зміна апетиту: тварина поїдає різні неїстівні предмети, землю.
  3. Слинотеча: тварина не може нормально ковтати і часто давиться під час їжі.
  4. Порушення координації: тварина не утримує рівновагу, при ходьбі хитається.
  5. Судоми однієї кінцівки або всього тіла.
  6. Агресивна поведінка тварин.
  7. Паралічі, як правило нижньої щелепи (при цьому тварина набуває характерного вигляду: відкрита паща і слина, що течє з пащі).

Заходи щодо попередження зараження людей на сказ:

  1. Уникати контактів із тваринами, особливо хижими, навіть якщо вони виглядають миролюбними.
  2. Слід звернути увагу, що від укусів найчастіше страждають діти, яким необхідно уникати зайвих контактів з тваринами.
  3. Уникати контактів з тваринами без догляду, не годувати з рук та гладити диких тварин.

 

Якщо стався контакт із твариною:

Ретельно промити ранову поверхню протягом щонайменше 15 хвилин струменем води з господарським милом. Мильна вода усуне слину тварини та інші бактерії, що потрапили в рану. Обробити края рани 70% спиртом чи 5% розчином йоду. Накласти стерильну пов’язку та негайно звернутися до медичного закладу. Лише лікар (хірург, травматолог) оцінить ризик можливого зараження вірусом сказу та призначить за потреби курс профілактичного щеплення.

 

 

Перелік спеціалізованих травматологічних пунктів в м. Харкові, де надається медична допомога при укусах тварин:

  1. КНП «Міська клінична лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, пров. Балакірєва, 3А;
  2. КНП «Міська лікарня №3» ХМР, просп.  Новобаварській, 90;
  3. КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР, пр. Героїв Харкова, 195;
  4. КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР, вул.  Краснодарська, 104;
  5. КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР, просп.  Олександрівський,
  6. КНП «Міська поліклініка №26» ХМР, вул.  23 Серпня, 23-а;
  7. КНП «Міська лікарня №31» ХМР, просп.  Любові Малої, 4.

 

Вірус сказу – смертельно небезпечний, і за відсутності лікування він зі 100% ймовірністю призведе до смерті. З цієї причини до лікаря необхідно звертатися відразу після укусів та інших травм, пов’язаних з нападами тварин. 

29 лютого 2024 року – Міжнародний день рідкісних хвороб

29 лютого 2024 року за ініціативою Європейської організації з вивчення рідкісних хвороб EURORDIS відзначається Міжнародний День рідкісних (орфанних) захворювань. Мета проведення цього Дня – привернути увагу громадськості до проблем людей, які хворі на рідкісні захворювання, підвищити обізнаність про рідкісні хвороби та їх вплив на життя людей.

Орфанними (рідкісними) вважаються захворювання, які зустрічаються у невеликої кількості людей до загальної чисельності населення. Наприклад, захворювання, яке вважається рідкісним в Європі, вражає 1 людину з 2000.

Всього в світі налічується більше 300 мільйонів (3,5-5,9%) людей, що живуть з одним або декількома з більш ніж 6000 виявлених рідкісних захворювань. З усіх орфанних захворювань 72% відносяться до генетичних, в той час як інші є результатом інфекцій (бактеріальних або вірусних), алергії, екологічних причин або є проявами дегенеративних і проліферативних процесів в організмі.

Орфанні захворювання характеризуються широким розмаїттям порушень і симптомів, які варіюються не тільки від хвороби до хвороби, а й від пацієнта до пацієнта, що страждає одним і тим же захворюванням.

Станом на 01.01.2024 р. за даними КНП ХОР «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – Центр рідкісних (орфанних) захворювань» зареєстровані та перебувають на диспансерному обліку хворі з різними рідкісними захворюваннями, найбільш поширеними серед них є:

гомоцистинурія – 102 людини, з них 81 дитина,

порушення обміну амінокислот –100 людей, з них 65 дітей, 

фенілкетонурія – 84 людини, з них 33 дитини,

 муковісцидоз – 64 людини, з них 36 дітей,

 мітохондріальна дисфункція – 21 людина, з них 8 дітей,

синдром Шерешевського–Тернера – 17 людей, з них 8 дітей, 

недостатність вітамінів групи В – 10 людей, з них 7 дітей,

– синдром Марфана – 9 людей,  з них 3 дитини.

Для раннього виявлення, своєчасного лікування, профілактики інвалідності та розвитку важких клінічних наслідків, а також зниження дитячої летальності від спадкових захворювань проводиться неонатальний скрінінг. В Україні обов’язковим є скринінг наступних захворювань: фенілкетонурія, муковісцидоз, вроджений гіпотиреоз, адреногенітальний синдром.

Фенілкетонурія спадкове захворювання групи ферментопатій, пов’язане з порушенням метаболізму фенілаланіну, що призводить до накопичення цієї амінокіслоти та продуктів її обміну. Це в свою чергу є причиною нейродегенеративних процесів у мозку, які через декілька місяців після народження дитини проявляються судомами, розумовою відсталістю та іншими ураженнями ЦНС. Якщо лікування розпочато вчасно і проводиться ретельно, то клінічні симптоми фенілкетонурії будуть відсутні, і дитина буде рости здоровою, практично не відрізняючись від однолітків. Лікування полягає у дотриманні спеціальної дієти, а саме: вилучаються з харчування певні продукти такі, як м’ясо, риба, сир, молоко, горох, боби, горіхи, халва та борошняні вироби, а також призначаються суміші, які містять різні амінокислоти, крім фенілаланіну.

Муковісцидоз – спадкове захворювання, що характеризується порушенням роботи органів, які виробляють екзокринний секрет: бронхів, підшлункової залози, кишечника і потових залоз. При даній патології утворюється дуже густий та в’язкий слиз, що призводить до порушень функцій органів. В даних випадках до слизу приєднується інфекція, і дитина практично постійно страждає від тяжких бронхітів, запалення легенів і порушень роботи шлунково-кишкового тракту. Вважається, що якщо муковісцидоз виявляється у новонародженого і його починають лікувати з 2-го місяця життя, то клінічні прояви захворювання проявляються в меншому ступені і дитина нормально розвивається фізично і розумово.

Вроджений гіпотиреоз проявляється серйозними порушеннями росту і розвитку дитини з народження і обумовлений повним або частковим порушенням функції щитовидної залози, що виробляє йодовмісні гормони. Якщо вроджений гіпотиреоз не лікувати, то у дитини різко сповільнюється зростання, розвивається важка необоротна розумова відсталість і з’являються інші клінічні ознаки захворювання. Хвороба прогресує і може привести до інвалідності. Однак, якщо лікування розпочато в 1-й місяць після народження, то в абсолютній більшості випадків дитина розвивається нормально. Вроджений гіпотиреоз розповсюджений рівномірно з приблизно однаковою частотою – 1 хворий на 3000-4000 новонароджених. У дівчаток з нез’ясованих причин це захворювання виявляють вдвічі частіше, ніж у хлопчиків.

Адреногенітальний синдром – спадкове захворювання, що характеризується надлишковим виділенням корою наднирників статевих гормонів, а також їхніх біохімічних метаболітів. В результаті, у дитини розвивається випередження темпів росту, передчасне статеве дозрівання, розлади поведінки, порушення нормального розвитку статевих органів тощо. Лабораторне та інструментальне підтвердження діагнозу є обґрунтуванням для проведення адекватної замісної гормональної терапії.

У м. Харкові надання діагностичної, лікувальної, реабілітаційної допомоги хворим з рідкісними захворюваннями здійснюється в КНП Харківської обласної ради «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – Центр рідкісних (орфанних) захворювань», за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 13, конт. тел. 705-16-74, 700-32-47.

15 лютого 2024 р. – Міжнародний день онкохворої дитини

15 лютого 2024 р. – Міжнародний день онкохворої дитини

(інформаційні матеріали)

Щороку 15 лютого, починаючи з 2003 року, під патронатом Міжнародного товариства дитячих онкологів та з ініціативи Міжнародної конфедерації організацій батьків дітей, хворих на рак, світова громадськість відзначає Міжнародний день онкохворої дитини.

В 2024 році стартує трирічна кампанія направлена на рішення проблем з якими стикаються хворі, батьки та медичні працівники в усьому світі.

Всесвітня організація охорони здоров’я з 2018р. здійснює Глобальну ініціативу боротьби з дитячим раком, метою якої є до 2030 р. довести загальносвітовий показник виживання всіх хворих на рак дітей як мінімум до 60%. Це означає збільшення показника ефективності лікування приблизно вдвічі та порятунок ще одного мільйона життів у наступні десять років.

Щороку приблизно 400 000 дітей та підлітків у віці від народження до 19 років хворіють на рак. До найбільш поширених дитячих онкологічних захворювань відносяться лейкемії, злоякісні пухлини головного мозку, лімфоми, такі солідні пухлини, як нейробластома та нефробластома. У країнах із високим рівнем доходу, де зазвичай доступні комплексні послуги, від раку виліковуються понад 80% дітей. У країнах із низьким та середнім рівнем доходу ефективніть лікування менш ніж у 30% випадків.

У м.Харкові у 2023 році на диспансерному обліку перебувало 177 дітей з гемобластозами (у 2022 році – 208), з них – гостра лімфобластна лейкемія – 110 ( 2022р. – 122),  гостра  мієлобластна лейкемія – 9 (в 2022 р. – 10),  лімфома – 11 (2022 р. – 12),  лімфома Ходжкіна – 13 (2022 р. – 14), апластична анемія – 7 (2022 р. – 7), анемія Блекфона-Даймона – 2 (2022 р. – 2), красноклітинна аплазія – 2 (2022 р. – 2), гістіоцитоз – 13 (2022 р. – 14), мієлодиспластичний синдром – 6 (2022р. – 5), та  хронічний мієлолейкоз – 4 (в 2020 р. – 4).

Ракові захворювання у дітей, на відміну від дорослих, не мають встановленої причини. Багато дослідників робили спроби визначити причини дитячого раку, але лише невелика кількість онкологічних захворювань у дитячому віці викликана факторами, пов’язаними з впливом навколишнього середовища або способом життя. Провідними причинами розвитку злоякісних пухлин у дітей є генетичні мутації, особливості незрілих тканин, гормональні фактори, вади розвитку, які на певному етапі виявляють схильність до злоякісного перетворення.

Незважаючи на відносно невелику частоту виникнення злоякісних пухлин та можливість повного лікування пацієнтів, смертність від них у дітей залишається високою. Пов’язано це з тим, що, на жаль, більшість дітей поступають для лікування на запущених стадіях захворювання, коли проведення специфічної терапії становить значні труднощі.

Складність діагностики раку у дітей полягає в тому, що суб’єктивне самопочуття дитини може залишатися задовільним навіть на пізніх стадіях захворювання.

Наявність нижчеперелічених синдромів і симптомів у дитини може вказувати на розвиток онкопатології:

– Анемічний синдром (блідість шкіри і слизових оболонок, стомлюваність, зниження активності дитини тощо);

– Синдром інтоксикації (невмотивоване підвищення температури, слабкість, адинамія, пітливість, шкірний свербіж, болі в кінцівках, втрата маси тіла);

– Геморагічний синдром (кровотечі із слизових оболонок, поява дрібноточкового висипу і “синяків” без видимої на те причини, невідповідність геморагічного синдрому травмі та інші);

– Проліферативний синдром (збільшення лімфатичних вузлів, “великий” живіт за рахунок збільшення розмірів печінки і селезінки);

– Неврологічні ознаки: зміна або погіршення ходи, рівноваги або мови, затримка психо-фізичного розвитку, головний біль, що триває більше, ніж два тижні з блювотою або без неї, збільшення розмірів голови.

Раннє виявлення хвороби та негайне надання допомоги дозволяють значно полегшити життя хворої на рак дитини. Правильний діагноз має вирішальне значення для лікування таких пацієнтів, оскільки лікування кожного виду раку має проводитися за певною схемою, яка часто передбачає хірургічне втручання, променеву терапію та хіміотерапію.

За останні десятиліття досягнуто значного прогресу в лікуванні раку у дітей, багато форм якого піддаються тепер повному лікуванню. За деякими винятками пухлини у дітей молодшого віку добре піддаються лікуванню хіміотерапією. Це пов’язано з їхньою схильністю до швидкого зростання, а більшість хіміопрепаратів діють саме на ракові клітини, що швидко ростуть. Дитячий організм краще відновлюється від високих доз хіміотерапії, порівняно з дорослим. Використання інтенсивніших варіантів лікування дає великі шанси на кінцевий успіх.

Профілактика пухлин дитячого віку ґрунтується на трьох положеннях:

  1. Виявлення сімейної схильності до деяких форм пухлин (ретинобластоми, поліпоз кишківника, хондроматоз);
  2. Усунення різноманітних шкідливих впливів (хімічних, радіаційних) на організм вагітної жінки та плода в період його внутрішньоутробного розвитку.
  3. Видалення доброякісних пухлин та лікування вад розвитку, що є фоном для можливого виникнення злоякісного новоутворення (невуси, тератоми, остеохондроми).

З метою раннього виявлення передпухлинних або пухлинних захворювань  у дитини  слід вчасно  проходити медичне обстеження, а при виявленні характерних симптомів невідкладно звертатися до фахівців – дитячих онкологів.

У м.Харкові спеціалізована медична допомога дітям та підліткам з онкогематологічною патологією надається у гематологічному відділенні КНП «Міська клінічна дитяча лікарня №16» Харківської міської ради, розташованому за адресою: м.Харків, вул. Луї Пастера, 2 (к.т. 725-18-90) та у КПН ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 337-а (к.т. 725-10-80. 725- 10- 81).

 

 

КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МІСЬКА ДИТЯЧА ПОЛІКЛІНІКА №12" ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ