Лишай – це дерматологічні інфекційні захворювання схожої симптоматики, які викликаються вірусами або грибками.

Класифікуються залежно від збудника, локалізації та ступеня ураження шкірних покривів. Згідно зі статистикою ВООЗ, понад 70% дітей уражаються даним шкірним захворюванням, як у новонародженому віці, так і старше.

До групи лишаїв входять:

• лишай Жибера або рожевий лишай;
• стригучий лишай (найпоширеніша форма);
• оперізувальний лишай;
• червоний плоский лишай або лишай Вільсона;
• мокнучий лишай або екзема;
• простий лишай обличчя;
• лускатий лишай або псоріаз;
• висівкоподібний лишай.

Достовірно механізм зараження не виявлено, оскільки не кожна дитина, яка контактує з носієм патології, хворіє на лишай.

Існує низка чинників-каталізаторів, що збільшують ймовірність розвитку захворювання, серед яких:

• генетична схильність;
• захворювання органів травного тракту;
• ендокринологічні дисфункції;
• аутоімунні патології;
• гіперфункція потових і сальних залоз;
• стрес;
• фізичне перенапруження;
• переохолодження організму;
• приймання деяких лікарських препаратів тощо.

Пізнє виявлення плями лишаю нерідко призводить до того, що уражається все більша площа шкіри, спричиняючи свербіж, лущення та дискомфорт. Часто діти розчісують і травмують уражені ділянки шкіри, що сприяє приєднанню бактеріальної інфекції до основного захворювання.

Для того щоб виявити і вивести лишай зі шкіри дитини, необхідно звернутися до фахівця. Лікар, у компетенції якого перебуває діагностика і терапія лишаю у дітей – це дитячий дерматолог.

Крім лікування, важливе значення в усуненні та запобіганні рецидиву захворювання має профілактика.

Профілактичними заходами первинного або повторного виникнення лишаю слугують:

• зміцнення імунітету дитини (загартовування та ін.);
• дотримання норм гігієни (миття рук, миття приміщень з дезінфекційними засобами тощо);
• окремі індивідуальні речі (постільна та особиста білизна, посуд, іграшки тощо);
• часте прання одягу дитини, особливо після контакту з тваринами або хворими людьми;
• приймання душу, а не ванни для уникнення поширення інфекції;
• заміна синтетичного одягу на натуральний;
• зменшення перебування на сонці (тепло провокує зростання колоній грибка) тощо.

Як передається лишай?

Основними джерелами захворювання є вуличні коти та собаки, або предмети, що містять лусочки їхньої шкіри, уражені збудником – зоонозна форма. Однак, лишай може передаватися і від людини до людини – антропонозна форма передачі, а також за допомогою грибків, що мешкають у ґрунті – геофільний шлях передачі. Віруси ж, як причина лишаю, можуть тривалий час перебувати в організмі людини і тварин, і тільки при зниженні імунітету дитини спровокувати захворювання.

Лишай не завжди заразний. Так, дитяча мокнуча екзема виникає внаслідок інфікування мікротріщин шкіри, дерматозів або за наявності алергічної реактивності у батьків дитини. Згідно зі спостереженнями фахівців, алергічні захворювання матері (астма, риніт або нейродерміт) на 40% збільшують ймовірність виникнення екземи в дитини. А рожевий лишай Жибера нерідко є наслідком ГРВІ та не передається іншим людям.

Періодом високого ризику зараження лишаєм є весна-літо, адже більшу частину часу дитина проводить на вулиці та в контакті з іншими дітьми.

Контагіозними (заразними) видами лишаю є рожевий, стригучий і оперізувальний. Вони вимагають обов’язкової ізоляції дитини для попередження стрімкого поширення захворювання.

Не передаються червоний плоский, висівкоподібний лишай, а також псоріаз і мокнуча екзема.

Який вигляд має лишай?

Характер специфічної симптоматики лишаю залежить від виду збудника та особливостей реакції організму на патоген.

Так, стригучий лишай або трихофія викликається грибом трихофітоном і здебільшого вражає дітей до 14 років. Найчастішою локалізацією стригучого лишаю є шкіра голови та шиї, нігті та зона пахвових западин.

Ознаки трихофії:

• чітко обмежена червона або рожева пляма на волосистій частині шкіри;
• висока швидкість збільшення площі плями;
• набряк і висип (пухирці) на ураженій ділянці шкіри;
• поява білих лусочок на плямі лишаю;
• часта відсутність свербежу;
• порідіння волосся в зоні запаленої шкіри тощо.

Лишай Жибера (рожевий), ймовірно, спричиняється вірусом герпесу і локалізується переважно на спині, животі, на обличчі та в складках шкіри.

Ознаки рожевого лишаю:

• наявність однієї великої (материнської) плями, яка поступово збільшується в розмірі;
• пляма округлої форми з чіткими межами;
• суха шкіра, що лущиться, в центрі плями;
• свербіж шкіри.

Висівкоподібний або різнокольоровий лишай виникає у дітей внаслідок активності грибків Malassezia furfur і Pityrpsporum orbiculare, які локалізуються в роговому шарі шкіри та поступово охоплюють дедалі більші ділянки шкірного покриву. Здебільшого до цього типу захворювання схильна шкіра грудей, живота і спини, особливо у дітей з гормональними порушеннями (цукровий діабет, ожиріння та ін.) і гіпергідрозом (підвищена пітливість). Також цю форму захворювання можуть спровокувати: туберкульоз, лейкоз або ревматизм.

Ознаки висівкоподібного лишаю:

• на ранній стадії плями зеленуватого кольору без чітких меж, які потім трансформуються в жовтий, коричневий або рожевий колір;
• схильність утворювати велике вогнище ураження шкіри;
• лущення та свербіж, особливо на тлі стресу та гігієнічних процедур.

Оперізувальний лишай або оперізувальний герпес викликається вірусом герпесу, але в дитячому віці має форму вітряної віспи або вітрянки, до якої виробляється довічний імунітет.

Етіологія червоного плоского лишаю достовірно не встановлена, він локалізується як на шкірі зап’ясть, живота, грудей, так і на слизових оболонках.

Ознаки червоного плоского лишаю:

• плоскі вузлики на шкірі червоного або фіолетового кольору, схильні до утворення великих вогнищ патології;
• блідо-рожеві плоскі вузлики на слизових покривах;
• свербіж і чутливість уражених ділянок шкіри;
• деформація нігтьової пластини, з подальшим її руйнуванням.

Простий лишай обличчя або суха стрептодемія виникає через активність стрептокока і локалізується переважно на обличчі, але також на шкірі сідниць, кінцівок і спини.

Ознаки простого лишаю обличчя:

• округлі рожеві плями, що лущаться, до 4 см у діаметрі;
• відсутність свербежу;
• зникнення плям під впливом ультрафіолету;
• наявність тимчасової депігментації в місці плям лишаю.

Як розпізнати лишай у дитини?

Оскільки існують різні типи захворювання, проводиться диференціальна діагностика, яка зазвичай включає:

• дослідження зішкрібу шкіри під мікроскопом;
• люмінесцентні проби (характерна флюоресценція уражених ділянок);
• серологічний тест (аналіз крові на наявність антитіл до збудника);
• бакпосів на мікрофлору;
• біопсію шкіри;
• огляд під лампою Вуда;
• дослідження морфології клітин тощо.

Під керівництвом лікаря одужання настає досить швидко, а дотримання всіх його рекомендацій мінімізує ймовірність виникнення рецидивів захворювання.

Різні форми лишаю мають схожі клінічні ознаки. Зазвичай першим симптомом захворювання є поява плями на шкірі дитини переважно рожевого кольору. Надалі з’являється наступна пляма на сусідній ділянці шкіри, які можуть зливатися. Крім утворення плям, інфікована шкіра починає лущитися і свербіти, у деяких випадках у дитини підвищується температура тіла і збільшуються лімфовузли.

Серед найімовірнішого місця розташування плям лишаю виділяють:

• верхні кінцівки;
• шкіра голови;
• живіт;
• локалізація потових залоз тощо.

Чим небезпечний лишай у дітей?

Найбільшу небезпеку для дітей мають такі наслідки лишаю:

• приєднання бактеріальної інфекції;
• поширення патології на внутрішні органи (кістки, мозок тощо);
• розвиток імунодефіциту.

Однак, ступінь і характер ускладнень після захворювання залежать від виду лишаю. Так, рожевий лишай протікає без побічних ефектів і не викликає погіршення здоров’я дитини. Трихофітія призводить до утворення залисин, а висівкоподібний, стригучий і червоний лишаї викликають приєднання вторинної інфекції, що значно ускладнює лікування.

Оперізувальний лишай може спровокувати постгерпетичну невралгію, а також:

• порушення рухової активності рук і ніг;
• зниження і часткову втрату чутливості кінцівок;
• запального процесу в структурах ока (очне яблуко, рогівка та ін.);
• запалення тканин внутрішніх органів (печінка, оболонки спинного і головного мозку та ін.).

До якого лікаря йти якщо в дитини лишай?

Як ми вже згадували, лікар, який займається діагностикою та лікуванням дерматологічних захворювань – це дерматолог. Оскільки будова та функціонування шкіри маленької дитини суттєво відрізняється від шкіри дорослого, постановкою діагнозу має займатися саме дитячий дерматолог.

Особливостями шкіри дітей, які зумовлюють високу чутливість до зовнішніх подразників і патогенів, є:

• товщина шкіри (у дорослої людини вона втричі товща);
• пухкий епідерміс;
• відсутність еластичних волокон;
• слабка здатність утворювати пігменти шкіри (низька захисна функція);
• невисокий ступінь терморегуляції тощо.

Захворювання шкіри та її придатків (волосся і нігті) може бути наслідком різних патологічних процесів у дитячому організмі (системні або аутоімунні захворювання, та ін.), тому нерідко може знадобитися додаткова консультація дитячих невролога, імунолога, інфекціоніста або інших фахівців.

Який буває лишай у дітей?

Найчастіше у дітей виявляють: оперізувальний, стригучий і різнокольорові (висівкоподібний, рожевий, червоний) типи лишаю.

Як вилікувати лишай у дитини?

Для того щоб результативно позбутися лишаю, необхідно звернутися до лікаря. Самолікування та безконтрольне використання лікарських препаратів і засобів народної медицини можуть значно зашкодити здоров’ю дитини, а заразні форми захворювання в обов’язковому порядку потребують припинення контакту з іншими дітьми та ізоляції дитини.

Тривалість і склад курсу терапії залежить від типу патології та ступеня її вираженості.

Зазвичай для лікування лишаю мікотичного походження використовують системні протигрибкові препарати, локальну терапію антимікотичними гелями/мазями, полівітамінні комплекси та імуномодулятори. Після курсу лікування проводять аналіз на гриби (мікроскопічний аналіз на патогенні гриби), тричі негативна проба слугує індикатором повного одужання.

Лишай вірусної етіології передбачає застосування противірусних засобів і препаратів для дезінтоксикації організму.

Для зменшення свербежу за патології, як грибкового, так і вірусного походження ефективні антигістамінні та протизапальні (кортикостероїдні мазі) препарати.

Так, для лікування рожевого лишаю нерідко буває достатнім застосування УФ-терапії, дотримання гіпоалергенної дієти (яка не містить тваринного білка) і носіння одягу з натуральних тканин. Для зменшення свербежу шкіри рекомендуються мазі, що знижують її чутливість. Заходи профілактики лишаю Жибера включають своєчасне лікування ГРЗ, ГРВІ, а також повноцінний догляд за порожниною рота (лікування карієсу, захворювань ясен і горла). Важливо не допускати переохолодження дитячого організму і вчасно приймати вітамінні комплекси.

Терапія оперізувального лишаю передбачає прийом препаратів-активаторів імуногенезу, противірусні та седативні засоби. Також ефективним є місцевий вплив УЗ, УФО або лазера на уражені ділянки шкіри, за необхідності проводять рефлексотерапію або новокаїнову блокаду (за інтенсивного больового синдрому).

Для закріплення ефекту від лікування рекомендується змінити раціон і включити в нього продукти, що містять біофлавоноїди й антиоксиданти (вишня, яблука, лохина тощо) і збагачені вітаміном Е (жирні сорти риби, волоські горіхи та ін.). Також важливо не допускати розчісування бляшок лишаю і дотримуватися гігієни.

Для усунення висівкоподібного лишаю ефективним є вплив протигрибкових засобів місцевого та системного застосування. Раціон бажано збагатити продуктами, що містять залізо (яблука, сочевиця тощо), а також молочними та рослинними стравами.

Стригучий лишай добре піддається лікуванню місцевими протигрибковими та йодовмісними препаратами, але в разі сильного запалення рекомендовано приймання антимікотиків всередину. Також для терапії цієї патології потрібно приймати вітамінні комплекси та імуномодулятори. Волосся на уражених ділянках необхідно збривати або зістригати.

Червоний плоский лишай лікується за допомогою ПУВА-терапії (застосування фотосенсибілізаторів), приймання кортикостероїдів і протималярійних препаратів.

Існує низка продуктів, які слід обмежити в разі захворювання будь-яким із типів лишаю, а саме:

• мандарини;
• копченості;
• консерви;
• солодощі (особливо кремові торти);
• чай і какао.

Серед продуктів, що полегшують симптоматику захворювання і прискорюють одужання, виділяють зелені овочі, молочні продукти і зернові каші.

Однак, будь-які дії мають проводитися під наглядом і зі схвалення лікаря. Своєчасне звернення до фахівця значно прискорює одужання і дає змогу попередити ризик розвитку рецидиву патології.

У дітей часом на фоні підвищення ацетону може погіршуватися стан організму.

Вперше це захворювання описали в 1961 році німецькі вчені. Вони дослідили проблему кетонемії в дитячому віці (так звану “ацетонемічну блювоту”).

Зазначають, що хворобу може викликати вірусне захворювання, голодування чи переїдання, вживання незвичної їжі або стрес.

Зміна кількості кетонових тіл має негативні наслідки:

• якщо їхня кількість збільшується, це може спричинити різке падіння  рівня глюкози в крові (або глікемія);
• у разі різкого зменшення виникає ацидоз (порушення кислотно-лужного балансу в організмі).

Характерною ознакою є запах ацетону з рота малюка.

Симптомами ацентономічного синдрому є:

• нудота та блювання;
• діарея чи закреп;
• блідий колір шкіри;
• слабкість;
• підвищення температури;
• характерний запах ацетону з рота;
• запаморочення.

Лікарі зауважують, що під час блювоти або діареї дитина втрачає велику кількість води та потребує невідкладної допомоги.