Стоматит є неприємним захворюванням, здатним порушити здоров’я вашої дитини. Щоб не боятися розвитку стоматиту у дитини, слід знати, що це за захворювання і як воно лікується.

Що таке стоматит?

Стоматит — це запалення слизової оболонки порожнини рота. Стоматит може бути локальним (легкого ступеня тяжкості, який займає обмежену ділянку слизової оболонки) або поширеним (важким, що вражає всю поверхню слизової порожнини рота). Розрізняють такі види стоматиту:

• катаральний стоматит (проявляється припухлістю і почервонінням слизової оболонки порожнини рота);
• везикулярний стоматит (супроводжується появою в порожнині рота хворобливих бульбашок, заповнених запальною рідиною);
• ульнарний стоматит (з виникненням дефектів слизової оболонки — виразок).

Причини та симптоми стоматиту

Причини розвитку стоматиту у дитини включають інфекційні та неінфекційні фактори. Інфекційні агенти, що провокують розвиток стоматиту, представлені вірусами (вірус герпесу, ентеровіруси, вірус кору), бактеріями (скарлатина, сифіліс, гонорея), грибками (найчастіше роду Candida). До розвитку інфекційного стоматиту схильні діти раннього віку, які часто заносять в рот предмети, знайомлячись з навколишнім середовищем, а також діти з імунодефіцитними захворюваннями. Сприяти розвитку стоматиту може також порушення правил гігієни порожнини рота.

Неінфекційне запалення в порожнині рота може виникнути внаслідок хімічного або термічного опіку, травми, стоматологічних маніпуляцій, радіаційного впливу. Причиною розвитку стоматиту також може бути дефіцит вітамінів і мікроелементів.

У зв’язку з тим, що слизова оболонка рота і язика володіють великою кількістю чутливих рецепторів, стоматит завжди приносить дитині істотний дискомфорт. Симптоми стоматиту включають:

• біль у порожнині рота, що посилюється під час прийому їжі;
• печіння в роті (іноді на тлі візуально незміненої слизової оболонки рота);
• виразки в роті у дитини;
• бульбашки, заповнені рідиною, в порожнині рота (характерні для гострого герпетичного стоматиту);
• прояви стоматиту у дитини можуть виникнути на язику (у вигляді почервоніння або виразки);
• зниження апетиту;
• підвищення температури тіла;
• втрату ваги (стоматит у новонароджених і грудних дітей призводить до дискомфорту під час смоктання і відмови від їжі);
• дратівливість і примхливість (прояви стоматиту у маленьких дітей у вигляді неврозоподібного стану обумовлено тим, що стоматит викликає безперервний дискомфорт).

Як виглядає стоматит у дітей на початковій стадії?

Початковою стадією стоматиту є катаральний стоматит. Уражена ділянка слизової оболонки порожнини рота запалюється: стає припухлою (набряклою), гарячою і болючою на дотик, червоніє. Згодом можуть з’являтися бульбашки або виразки, запалення поширюється на всю порожнину рота.

Як знеболити стоматит у дитини?

У зв’язку з тим, що стоматит супроводжується дискомфортом і болем у порожнині рота, для полегшення стану дитини під час захворювання стоматит слід знеболити. Знеболювальні препарати за стоматиту у дітей призначає педіатр. Для зменшення болю за стоматиту застосовують спреї з анестетиками і знеболювальними засобами, а також знеболювальні препарати всередину. Для полегшення стану також рекомендується прохолодне пиття.

До якого лікаря звертатися за стоматиту у дітей?

Профілактикою, діагностикою та лікуванням стоматиту у дітей займається лікар-педіатр. Тільки лікар на підставі огляду може поставити діагноз і залежно від причини захворювання призначити кращий засіб від стоматиту у дітей. Під час огляду лікар візуально оглядає порожнину рота, оцінює колір, цілісність, набряк слизової оболонки, наявність висипу і нальотів у порожнині рота. Лікар також проводить повний фізикальний огляд.

Для уточнення природи стоматиту після загального огляду лікар може призначити додаткове обстеження. Можуть бути рекомендовані аналізи (клінічний аналіз крові, тест на ВІЛ, імунограма, мазки зі слизової оболонки порожнини рота для виконання посіву на флору і чутливість до антибіотиків).

Лікування стоматиту у дітей

Щоб швидко вилікувати стоматит у дитини, слід звернутися до лікаря за перших симптомів ураження слизової оболонки рота. Народні засоби від стоматиту у дітей застосовувати не слід.

Лікування стоматиту включає медикаментозні (з використанням лікарських препаратів) і немедикаментозні засоби. Немедикаментозне лікування стоматиту полягає у виключенні причини стоматиту (якщо вона відома), в раціональному догляді за порожниною рота (чищення зубів два рази на день, полоскання рота, використання зубної нитки для очищення міжзубних проміжків від залишків їжі).

Ліки від стоматиту у дітей випускаються у формі місцевих спреїв і мазей, розчинів для полоскання рота і таблеток для застосування всередину. Спреї та розчини для лікування стоматиту у дітей можуть містити знеболювальні, протизапальні та антисептичні компоненти. Щоб швидко вилікувати виразки в роті, також слід дотримуватися дієти з виключенням механічних (груба їжа) і хімічних (кисла, пряна їжа) подразників.

Меню за стоматиту має бути різноманітним і збалансованим. Продукти можна готувати на парі, варити або запікати в духовці. Нижче представлено приблизне меню на тиждень.

Важливо пам’ятати, що стоматит може бути як самостійним захворюванням, так і симптомом хвороб внутрішніх органів. Для ефективного лікування стоматиту і пошуку причини розвитку захворювання не слід займатися самолікуванням, а необхідно звертатися по допомогу до лікаря за появи перших симптомів.

До уваги батьків! Адміністрація поліклініки інформує, що на 1 поверсі нашого закладу, завдяки Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) відкрито кімнату матері та дитини.

Кімнату, в якій мама може  спокійно нагодувати дитину, заспокоїти її,  замінити підгузок, переодіти, тощо.

Комфорт та затишок наших маленьких пацієнтів має значення, особливо в цей тяжкий для всіх нас час.

З любовью та турботою про Вас.

З 2005 року у всьому світі з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я у співпраці зі Світовою лігою боротьби з гіпертонією проводиться Всесвітній день боротьби з гіпертонією. В 2023 році темою кампанії стане гасло: «Вимірюйте свій артеріальний тиск точно, контролюйте його, живіть довше», що привертає увагу до низького рівня обізнаності населення щодо гіпертонії в усьому світі, особливо в регіонах із низьким і середнім рівнем доходу. 

Артеріальна гіпертонія відноситься до найбільш поширених захворювань людини. За оцінками ВОЗ, гіпертонією страждають близько 1,28 млрд людей віком 30–79 років у всьому світі, дві третини із яких проживають у країнах з низьким або середнім рівнем доходу. Не підозрюють про наявність у себе захворювання 46% людей з гіпертонією, діагностикою та лікуванням охоплено менше половини (42%) пацієнтів. Приблизно кожен п’ятий (21%) гіпертонік контролює своє захворювання. 

За даними статистики, в м. Харкові станом на 01.04.2023 р. зареєстровано 94 259 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2022 року дані відсутні у зв’язку з воєнними діями), вперше виявлено 6 110 хворих, захворюваність на гіпертонічну хворобу склала 515,2 на 100 тис. населення.

Артеріальна гіпертонія – мультифакторне захворювання, що характеризується стійким, хронічним підвищенням систолічного (більше 140 мм рт.ст.) і діастолічного (більше 90 мм рт.ст.) артеріального тиску.

Існує два типи цього захворювання:

– Первинна артеріальна гіпертонія (есенціальна) – цей вид гіпертонії становить до 90-95% від числа всіх видів артеріальної гіпертонії.

– Вторинна артеріальна гіпертонія (симптоматична) – становить всього 5-10% від усіх випадків гіпертонії, причиною якої зазвичай служить конкретна патологія того чи іншого органу (серця, нирок, щитоподібної залози та ін.).

На розвиток артеріальної гіпертонії впливають чинники, які можна розділити на ті, що модифікуються (паління; ожиріння; стресові ситуації; зловживання алкоголем; гіподинамія), на які людина може вплинути, і чинники, що не модифікуються, на які людина вплинути не може (спадковість, стать, вік старше 55 років).

У початкових стадіях клініка захворювання невиражена, хворий тривалий час може не знати про підвищення артеріального тиску, однак з прогресуванням гіпертонії з’являються скарги на: 

 – головний біль: найчастіше потиличної і скроневої локалізації; відчуття “важкої голови” вранці або ввечері. Біль може супроводжуватися запамороченням та шумом у вухах. 

 – болі в області серця. У зв’язку з тим, що при підвищенні артеріального тиску для подолання збільшеного опору судин серце вимушено посилювати свою роботу, компенсаторно формується гіпертрофія міокарда. В результаті гіпертрофії виникає невідповідність між потребами міокарду в кисні та можливостями в їх забезпечені, що клінічно проявляється ішемічною хворобою серця за типом стенокардії. 

 – миготіння «мушок» і пелена перед очима, походження яких пов’язано зі спазмом артеріол сітківки та гіпоксії зорового нерва. При високому рівні тиску і крихкості судин може статися крововилив у сітківку і викликати тимчасову сліпоту. 

 – симптоми порушення роботи центральної нервової системи, які можуть проявлятися швидкою стомлюваністю, зниженням працездатності та пам’яті, дратівливістю, переважанням тривожних настроїв. 

Людина не завжди помічає ознаки гіпертонії та іноді приймає симптоми за звичайну перевтому. Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на високі значення показників артеріального тиску, серцево-судинна система повільно, але незворотньо змінюється. А оскільки кровоносна система забезпечує живленням всі органи і тканини, то порушення цього процесу призводить до дисфункції останніх та викликає найнебезпечніші ускладнення. А саме: 

• гіпертонічний криз;
• інфаркт міокарда; 
• інсульти головного мозку;
• хронічна ниркова недостатність;
• аневризма аорти та інші.

За особливість гіпертонії мати майже безсимптомний перебіг та загрожувати тяжкими ускладненнями її називають «тихим убивцею».

Для діагностики гіпертонії застосовують вимірювання артеріального тиску протягом декількох днів в різний час доби – так званий профіль тиску. Найточніше він визначається за допомогою добового моніторингу тиску, як правило, з одночасною реєстрацією ЕКГ.

Для зменшення ризику розвитку артеріальної гіпертонії, необхідно дотримуватися простих і ефективних заходів, спрямованих на зміну поведінки і способу життя: 

1. Зниження і нормалізація маси тіла шляхом корекції харчування: доцільно включати в раціон продукти багаті кальцієм (молочні знежирені продукти), калієм, магнієм, харчовими волокнами (овочі, фрукти, зелень, хліб грубого помелу, висівки), знежирені або страви з низьким вмістом жиру; рибу (не менше 2 разів на тиждень). Обмежити вживання продуктів, що містять насичені жири, солодощі. Як встановлено: зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням показників систолічного тиску на 1,5-3 мм рт. ст., діастолічного – на 1-2 мм рт. ст.
2. Щоденні динамічні аеробні фізичні навантаження протягом 30-60 хвилин (наприклад, прогулянки швидким кроком, плавання, катання на велосипеді тощо). 
3. Обмеження споживання кухонної солі (до 5 г на добу). 
4. Утримуватися від вживання алкоголю. За новітніми дослідженнями встановлено, що безпечних доз вживання алкоголю не існує. Виходячи з цього, вживання алкоголю некорисно ані для здорових людей, ані для людей з певними захворюваннями, особливо серцево-судинними. Слід також враховувати можливу небажану взаємодію алкоголю з антигіпертензивними лікарськими засобами.
5. Куріння, будучи одним із факторів виникнення захворювань серця, сприяє швидкому зношуванню та старінню серцево-судинної системи, тому лікарі наполегливо рекомендують припинити палити.

Медикаментозну терапію при гіпертонії призначає виключно лікар після ретельного обстеження та визначення ступеню захворювання, наявності ризику ускладнень та супутніх станів (цукровий діабет, захворювання нирок тощо). Самолікування артеріальної гіпертензії, пропуск прийому медикаментів або вживання їх у не терапевтичних дозах призводить до швидкого розвитку ускладнень, що може стати причиною глибокої інвалідності чи смерті людини.

Амбулаторне спостереження пацієнтів з гіпертонією здійснюється у всіх міських поліклініках міста як сімейними лікарями, так й лікарями-кардіологами. Стаціонарна спеціалізована медична допомога таким хворим надається в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, КНП «Міська клінічна лікарня №8» Харківської міської ради, КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради, КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, КНП «Міська клінічна лікарня №27» Харківської міської ради, КНП «Міська лікарня №28» Харківської міської ради.